Бокс та Кікбоксинг
 Fight     Soul     Team 

Кікбоксинг - це порівняно молоде спортивне єдиноборство, яке почало зароджуватися наприкінці 1960-х років у США. Тут у 1960-х роках на хвилі популярності східних єдиноборств почали практикувати повноконтактні поєдинки, де, на відміну від більшості правил поширених тоді тхеквондо і карате-сітокан, були відсутні обмеження сили ударів, поєдинок не зупинявся рефері після проведеного технічного удару, було дозволено удари руками в голову. Називалося це "фул-контакт карате". У бою було дозволено будь-які підсічки, удари, підніжки. Саме ця особливість нового спорту приваблювала організаторів боїв.

​

Важливу роль у становленні фул-контакту відіграв менеджер із Нью-Йорка Аарон Бенкс. Він у 1968 році створив першу міжнародну федерацію професійного карате та організував чемпіонат світу з карате для професіоналів «Усі поєдинки на цьому турнірі відбувалися в жорсткий контакт.Саме завдяки цій людині змогли прославитися та розбагатіти такі бійці, як ЧАК НОРРІС, Майк Стоун, Джо Льюїс, Білл Уоллес та ціла низка інших.

 

У травні 1974 року в Західному Берліні спортивними менеджером М. Андерсоном (США) та Г. Брюкнером (Західний Берлін) був організований Перший європейський турнір з карате всіх стилів метою виявлення абсолютного переможця по контактному карате. Тоді ж Георг Брюкнер (менеджер змагань професійних спортсменів із Західного Берліна) вигадав назву для цих боїв – «Кікбоксинг». У перекладі з англійської буквально "кік" - удар ногою, а "боксинг" визначається як завдання ударів руками по техніці класичного боксу. 1976 року Г. Брюкнер створив Всесвітню асоціацію олл-стайл карате організацій "WAKO". До речі, окрім WAKO, в тому ж 1976 році з,явилася ще одна організація з кікбоксингу, під назвою WKA. Ця організація теж спочатку позіціонувала себе, як карате. Але зараз позіціонуе себе як "Всесвітня асоціяція з кікбоксингу та карате"

 

                          Аматорський Кікбоксинг

   

На початку 1980-х років WAKO було перейменовано на Всесвітню асоціацію кікбоксерських організацій (скорочена назва організації не змінилася). У цей час вже кікбоксинг стає самостійним видом спорту і повністю відокремлюється від карате. На сьогоднішній день федерація "WAKO" вважається найрозвиненішою та наймасовішою організацією аматорського кікбоксингу та має визнання "МОК" (міжнародного олімпійського комітету). Також, окрім WAKO, аматорський кікбоксинг розвивае по всьому світу більше 10 різних, трохи менших організацій. Це, наприклад, такі організації як: WKA, ISKA, WTKA та багато інших.

​

В аматорському кікбоксингу на змаганнях є декілька розділів. З "дозованим" контактом поєдинки проводяться на татамі. У "повний" контакт - в боксерському ринзі. За класифікацією кікбоксерської організації WAKO: Татамі стилі (Поінт файтінг, Лайт контакт, Кік-лайт). Ринг стилі (Фул контакт, Лоу-кік, К-1). У інших аматорських кікбоксерських організаціях кількість змагальних розділів та їх назв може трохи відрізнятися. Формула бою у дорослих спортсменів, це 3 раунди по 2 хвилини, у юніорів та дітей 2 або 3 раунди по 1,  1,5 або 2 хвилини, в залежності від віку спортсменів та розділу змагань.

​

                                         Історія розвитку К-1

 

К-1, один із найжорсткіших і видовищних розділів Кікбоксінгу. Усі провідні організації у професійному Кікбоксингу проводять поєдинки за правилами "К-1".З кінця 1990-х, початку 2000-х років, К-1 включають в програму змагань і аматорські організації кікбоксингу. Своїм походженням К-1, багато в чому, пов'язаний з проникненням в Японію Тайського боксу, який незважаючи на конкуренцію з Карате-кекусінкай, зміг зайняти свою велику нішу, проте не в чистому вигляді, а в модифікованому, щоб зробити цей вид спорту максимально видовищним та комерційно привабливим. Фактично, К-1 це перероблені правила Тайського боксу. Істотними відмінностями є заборона на удари ліктями (вважалося, що розтини, що часто наносяться ліктями, шкодять видовищності, оскільки публіка віддає перевагу «чистим» нокаутам, а не зупинкам боїв через травми), а також обмеженню на роботу в клінчі (коли спортсмени більшу частину всього бою проводять у клінчі, це також не йде на користь видовищності поєдинку, тому, за правилами К-1, в клінчі можна працювати не більше 5 секунд). На відміну від класичного Тайського боксу, в К-1 Кікбоксингу поєдинок, як правило, вищий за темп, більш динамічний, спортсмени більш рухливі на ногах, багато розмінюються серіями ударів.

Величезну роль розвитку К-1 зіграв Казаюші Ісії (організатор професійних поєдинків і засновник Сейдокейкан Карате). Ця людина дала початок для виникнення найпрестижнішого турніру К-1, який збирав на стадіонах по 60 000 осіб. Кікбоксинг, Карате, кунг-фу, кемпо, какуто джиу джитцу - саме ці назви бойових мистецтв вплинули на кінцеву назву організації "К-1".

​

Професійний Кікбоксинг

Крім організації "К-1", професійний Кікбоксинг так само розвиває промоушен "Glory", який свого часу переманив усіх найкращих бійців із К-1 до себе в організацію. Також відомі організації серед організаторів професійних боїв з Кікбоксингу це: KOK, ONE Championship, Kunlun Fight . Формула бою у професійному Кікбоксингу може дещо відрізнятись, залежно від організації, яка проводить турнір. Але найчастіше це поєдинки від 3 до 5 раундів і по 3 хвилини кожен раунд. Із захисного обладнання у спортсменів лише боксерські рукавички та капа.

​

Висновки

   В даний час кікбоксинг - являє собою техніку рук запозичену в боксі і техніку ніг запозичену зі східних єдиноборств (карате, таеквон-до, тайський бокс та інші). Від інших єдиноборств його вигідно відрізняє видовищність і відносна простота (не перевантажений східною філософією, традиціями, назвами різних технік, що складно вимовляються). А також різноманітність змагальних розділів, як з дозованим так і з повним контактом. Аматорські кікбоксерські організації іноді навіть називають це системою охорони здоров'я спортсмена, за тією логікою, що можна виступати в поєдинках як з повним контактом, так і з "дозованим".